Skip to main content

Лекція 10

 

I. Дані як основа антикорупції, відновлення та публічних фінансів

  1. Дані як базовий інструмент прийняття рішень
    • Будь-яке управлінське рішення — від уряду до громади — повинно спиратися на верифіковані, структуровані та достовірні дані.
    • Дані є основою не лише антикорупційних дій, а й стратегічного планування, бюджетування, оцінки проєктів та управління відновленням.
    • Системність роботи з даними — це єдиний спосіб забезпечити прозорість, контроль за видатками, вимірюваність результатів і підзвітність.
  1. Логіка збору й використання публічних фінансових даних
    • Дані повинні бути:
       – повні, – коректні, – верифіковані, – доступні.
    • Основні джерела для збору інформації про фінансування відновлення:
      1. державні фінансові дані (казначейство, офіційна звітність);
      2. єдиний портал використання публічних коштів (Spending.gov.ua);
      3. система Prozorro — дані про закупівлі;
      4. власні масиви організацій, що займаються збором і верифікацією даних.
    • Найнадійнішим джерелом є платіжки державного казначейства — це «первинка», що підтверджує кожну операцію.
  1. Проблеми державних даних та необхідність верифікації
    • В Україні немає єдиного об’єктного реєстру відновлення, тому дані розпорошені, дублюються і часто суперечать одне одному.
    • Поширені проблеми:
       – розбіжності між звітами різних інституцій;
       – неповні дані у Spending або Prozorro;
       – різні трактування поняття «об’єкт відновлення»;
       – відсутність деталізації на рівні кожного об’єкта;
       – некоректне віднесення видатків (державні — як місцеві, і навпаки).
    • Дані про відновлення часто містять помилки: зайві об’єкти, пропущені об’єкти, суми, які не збігаються зі звітністю, відсутність відображення авансів або повернень.

 

 

  1. Чому важлива єдина методологія збору даних
    • Єдиний підхід до збору та перевірки дозволяє:
       – порівнювати різні території;
       – формувати зведені аналітичні продукти;
       – уникати дублювання і плутанини;
       – будувати ланцюжок: рішення → закупівля → видаток → виконання.
    • Політика верифікації забезпечує можливість «спуститися до платіжки» і відстежити, куди пішла кожна гривня.
    • Для кожного об’єкта формується повний набір даних: рішення, технічне завдання, тендер, сума договору, фактичні видатки, джерела фінансування, геопозиція, стан виконання.
  1. Масштаб роботи з даними про відновлення
    • Зібрано та структуровано інформацію про понад 4,5 тисячі об’єктів, що фінансувалися у 2022–2024 роках.
    • Дані охоплюють видатки на майже 30 млрд грн фактичних платежів (а планові — у кілька разів більші).
    • Основний масив фінансування — державний бюджет; співфінансування від місцевих бюджетів та міжнародних партнерів тримається у специфічній структурі.
    • Об’єкти відновлення включають: житлові будинки, медичні заклади, освіту, енергетику, інфраструктуру, адміністративні споруди, об’єкти критичної інфраструктури (тільки у тій частині, яка не є закритою).
  1. Сегментація джерел фінансування
    • Витрати відновлення розподіляються за трьома ключовими потоками:
       1) Державний бюджет — основне джерело, включаючи Фонд ліквідації наслідків агресії.
       2) Місцеві бюджети — співфінансування та власні програми, хоча часто помилково туди включають державні субвенції.
       3) Міжнародні партнери — гранти, кредити, донорські програми, проєкти технічної допомоги.
    • Кожен потік має різну структуру даних, різні правила звітності та різні стадії фінансування, тому єдиний підхід до їх об’єднання критично важливий.
  1. Технічні складнощі та обмеження даних
    • Частина платіжок може не публікуватися, якщо платежі йдуть не через казначейство, а через банківські рахунки.
    • Існують проблеми з обробкою авансів та повернень.
    • Частина інформації по секторах безпеки, оборони та критичної інфраструктури закрита і не може публікуватися.
    • Складність також у різній деталізації: деякі органи показують «100 вікон = 100 об’єктів», а інші — «1 будинок = 1 об’єкт».
  1. Інструменти для роботи з даними та прозорість
    • Створено зручні інструменти для перегляду даних про відновлення:
       – інтерактивні карти з геопозицією кожного об’єкта;
       – фільтри за територіями, типами об’єктів, програмами фінансування;
       – аналітичні таблиці та дашборди;
       – datasets для завантаження.
    • Будь-який мешканець чи журналіст може знайти:
       – всі об’єкти у своїй області;
       – їхню вартість;
       – джерело коштів;
       – статус;
       – компанії-виконавці;
       – планові й фактичні видатки.
  1. Алгоритм, який дає змогу перевірити будь-які дані про відновлення
    • Покроковий алгоритм включає:
       1) збір даних з казначейства;
       2) перевірка відповідності з Prozorro;
       3) зіставлення з рішеннями уряду чи ОМС;
       4) звірка з бюджетною звітністю;
       5) аналіз розбіжностей;
       6) формування об’єктних карток;
       7) геопозиціонування;
       8) фінальна верифікація.
    • Алгоритм можна використовувати для будь-якої громади, навіть без доступу до внутрішніх систем — достатньо відкритих даних.

 

 

  1. Значення прозорості відновлення
    • Прозорість фінансування відновлення — ключовий чинник довіри та інституційної стійкості.
    • У публічному просторі багато неперевірених даних («відбудували 20 000 об’єктів»), які не витримують верифікації.
    • Системні інструменти дозволяють побачити реальну картину: масштаби, темпи, вартість, регіональні диспропорції, проблемні точки.
    • Громади отримують можливість відстежувати ефективність програм, контролювати підрядників та використовувати дані для планування.
  1. Стратегічне бачення роботи з даними у відновленні
    • Мета — створити єдине, доступне, верифіковане середовище даних, яке можна використовувати для прийняття рішень на будь-якому рівні.
    • Така система забезпечує:
       – антикорупційний захист;
       – підзвітність;
       – ефективне управління відновленням;
       – можливість для громад відстоювати фінансування;
       – якісну оцінку потреб;
       – можливість зовнішніх перевірок та аналізу.
    • Фінансування відновлення — це складна багаторівнева система, і лише дані можуть показати її реальний стан.

II. Прозорість, доброчесність та конфлікти інтересів у системі місцевого врядування

  1. Конфлікт інтересів у місцевій політиці як системний ризик
    • На місцевому рівні конфлікт інтересів проявляється найчастіше через поєднання посадових повноважень із приватними бізнес-інтересами, що впливає на рішення щодо закупівель, комунального майна, голосування в радах.
    • Порушення фінансового контролю — несвоєчасні декларації, неповні дані про майно, нереалістичні доходи, а також набуття дорогих активів за заниженими цінами — формують основу для прихованого впливу на рішення.
    • Відсутність належного декларування та перевірки створює непрозорі зв’язки між депутатами, бізнесом та підрядниками, що прямо підсилює ризики зловживань у громадах.
  1. Декларації та майнові дані як ключ до виявлення прихованих впливів
    • Реєстр декларацій НАЗК є базовим інструментом для аналізу публічних осіб: він дає змогу перевірити родинні зв’язки, динаміку змін майна, невідповідності між доходами та придбаннями.
    • Аналіз декларацій дозволяє виявляти типові ознаки зловживань: приховану нерухомість, «псевдоподарунки», автомобілі, придбані за демпінговими сумами, або різкі стрибки статків без реальних джерел доходу.
    • Інформація в деклараціях часто виявляє конфлікти інтересів у закупівлях — зокрема, коли посадові особи голосують чи укладають договори з компаніями, пов’язаними з їхніми родичами або бізнес-партнерами.

 

  1. Нагляд та реагування: як громаді реально впливати на порушення
    • Звернення громадян і публічний тиск змушують реагувати державну аудиторську службу, рахункову палату та внутрішні служби контролю органів місцевого самоврядування.
    • Навіть за обмежених ресурсів контролюючих органів, кілька паралельних звернень у різні установи значно підвищують імовірність реальної перевірки.
    • Практика показує, що приблизно кожне п’яте вмотивоване звернення може завершитись суттєвим результатом — аудитом, скасованою закупівлею або виявленими порушеннями, які відкривають шлях до відповідальності.

 

  1. Типові корупційні ризики у закупівлях, які видно на місцях
    • Прямі договори без конкуренції, завищені ціни, «свої» постачальники і постійні повторювані переможці торгів — усі ці патерни можна побачити через аналіз відкритих даних і зіставлення цін.
    • Вразливість закупівель посилюється браком професійності замовників, слабким юридичним супроводом і невмінням користуватися інструментами контролю вартості товарів.
    • Окрему загрозу становлять закупівлі, де умови тендерів фактично «заточені» під конкретних учасників — у тому числі через критерії, які не мають об’єктивного обґрунтування.
  1. Як громаді будувати системний моніторинг і попереджати зловживання
    • Найефективніша модель — це постійний аналіз закупівель, декларацій, комунальних рішень і локальних реєстрів з єдиною метою: виявляти повторювані зв’язки і патерни, а не окремі епізоди.
    • Важливий інструмент — паралельне надсилання звернень у декілька органів контролю, включно з Держаудитслужбою, внутрішніми департаментами контролю, комісіями рад і Рахунковою палатою.
    • Активний громадський моніторинг створює «ефект стримування»: навіть сама наявність пильного нагляду зменшує спокусу маніпулювати бюджетними коштами.

III. Цифровізація, довіра та відповідальне відновлення

 

  1. Відновлення як високоризикова сфера з великими ресурсами та великими очікуваннями
    • Відновлення включає масивні потоки коштів, тому є природним «магнітом» для корупційних інтересів.
    • Суспільство та міжнародні партнери мають підвищені очікування щодо чесності процесу, а тому кожен випадок порушень різко б’є по довірі.
    • Велика концентрація ресурсів, стислі строки та складність процедур формують умови, де зловживання виникають швидко, якщо немає запобіжників.
    • Відбудова — це не просто інфраструктурні проєкти, а системний процес, де фінансові, управлінські та політичні рішення взаємопов’язані.
  1. Базові принципи чесної та стійкої системи відновлення
    • Ефективність середовища визначають три фундаментальні складові: професійні люди, здорові цінності, стабільні процедури.
    • Прозорість бюджету має бути повною, з мінімальними винятками воєнного стану.
    • Системне зниження ризиків передбачає не боротьбу з окремими кейсами, а побудову правил, що роблять корупцію структурно невигідною.
    • Управлінська ефективність must-have на всіх рівнях — від громади до центральних органів.
    • Відновлення має орієнтуватися не на «повернення як було», а на створення модернізованої, стійкої інфраструктури і оновленої моделі державного управління.
  1. Ключові типи ризиків у сфері відбудови

Фінансові маніпуляції

  • Завищення вартості матеріалів і послуг «через прокладки».
  • Непрофесійність замовників на місцях збільшує вразливість: із некваліфікованими службами легше працювати тим, хто прагне накручувати ціни у кілька разів.
  • Брак ресурсів та низькі зарплати у місцевих органів формують додаткові стимули до зловживань.

Вплив на високому рівні

  • Концентрація ресурсів на центральному рівні створює ризики неформального лобіювання «своїх» підрядників.
  • Політичні рішення без чітких критеріїв пріоритетності стають інструментом просування окремих груп впливу.
  • Умови воєнного стану інколи використовуються як формальний привід для рішень, що відкривають простір для корупції.

Обхід прозорих процедур

  • Аргумент «нагальності» використовується для укладення прямих контрактів.
  • Відсутність конкуренції → підвищення цін → зниження якості → стійкі корупційні практики.

Вразливість міжнародного фінансування

  • Обсяг іноземної допомоги великий, а моніторинг її використання лишається недостатнім.
  • Дефіцит компетентності у взаємодії з міжнародними організаціями створює додаткові можливості для зловживань.
  • Ризик зниження довіри з боку партнерів прямо пов’язаний зі здатністю забезпечувати прозорість.
  1. Ризики на етапах циклу проєкту: де саме система «ламається»

Планування

  • Непрозорі критерії визначення пріоритетів.
  • Надмірна дискреція у відборі об’єктів → політичний і фінансовий вплив.
  • Приклади необґрунтованих рішень (будівництво об’єктів у зонах потенційної повторної загрози).

Формування кошторису

  • Недосконалий контроль документації.
  • Відсутність реалістичного аналізу ринкових цін.
  • Простір для завищення вартості матеріалів та «накруток».

Закупівлі

  • Закупівлі без відкритих процедур і конкурентних вимог.
  • «Заточки» під окремих підрядників через формально законні кваліфікаційні критерії.
  • Ручне призначення переможців.

Виконання та контроль

  • Відсутність інтегрованої системи обліку.
  • Нерегульовані зміни умов договорів.
  • Необґрунтовані додаткові витрати та погіршення якості робіт.
  1. Типові практичні схеми (узагальнення на основі реальних справ)
    • Високорівневий вплив: пропонування неправомірної вигоди за підряди у вигляді готівки, криптовалюти, нерухомості.
    • Завищення цін у комунальних підприємствах: закупівля матеріалів через прокладки з подвійною чи потрійною націнкою, попри можливість купувати напряму у виробника.
    • Місцевий вплив і монополізація: контроль підрядника через особисті зв’язки з керівництвом КП, забезпечення «перемоги» у тендері та подальше перепродавання товарів за завищеною ціною.
  1. Слабкі місця на рівні громад
    • Непрозоре фінансування й відсутність зрозумілих критеріїв пріоритетності між об’єктами.
    • Фрагментований цифровий моніторинг, слабкий контроль за закупівлями.
    • Конфлікти інтересів у керівництва громад, що в окремих випадках веде до системних корупційних практик.
    • Нерівний доступ до інформації та відсутність чіткої логіки, чому одні об’єкти відновлюються першими.
  1. Необхідні рішення: що має бути вбудовано у систему

Прозорість + цифровізація

    • Інтеграція кожного проєкту та кожної гривні у єдину цифрову систему.
    • Принцип міжнародних донорів: «цифровізація = антикорупція».
    • Цифрові дані мають бути не формальні, а придатні для реального контролю.

Посилення підзвітності та профілактики

    • Чітка перевірка зв’язків між замовниками та підрядниками.
    • Зменшення простору для позаслужбових відносин.
    • Запровадження презумпції незаконності негативних (непрозорих) рішень.

Невідворотність відповідальності

  • Незалежні аудити.
  • Реальний захист викривачів.
  • Системність покарання як ключовий стримувальний фактор.
  1. Стратегічний напрямок: відновлення як можливість модернізації
    • Орієнтація на принцип «build back better»: не повернення вчорашніх структур, а створення нових стійких моделей.
    • Досвід інших країн демонструє ефективність інвестицій у людський капітал, освіту, нові галузі та технології.
    • Децентралізація, цифровізація та енергоефективність — серед напрямів, що формують фундамент майбутньої стійкої системи.
    • Горизонт планування має бути довгим і амбітним, а не прив’язаним до швидких проєктів.
  1. Обов’язкові умови, щоб формула відновлення працювала
    • Чіткі прозорі правила, зрозумілі для держави, громад, бізнесу та міжнародних партнерів.
    • Спільна логіка дій, що виключає ручні рішення.
    • Довіра як ключовий ресурс: формується лише через взаємність, передбачуваність та прозорість.