I. Роль громад у впливі на державну політику та представництві місцевих інтересів

 

1. Стан системи місцевого самоврядування та виклики “голосу громад”

• Громади є найбільш наближеним рівнем влади до людей, тому їхня роль у формуванні політик відновлення та розвитку має бути ключовою.
• Попри це, історично голос місцевого самоврядування в Україні був недостатньо почутим у центральній владі.
• Війна загострила проблему: багато рішень ухвалюються централізовано й у надзвичайних умовах, тому канали консультацій працюють гірше або не працюють зовсім.

2. Інституційні механізми, які повинні забезпечувати вплив громад

• Асоціації місцевого самоврядування — інструмент, який мав би бути постійним каналом участі.
• Формат «консультацій з урядом» — загальновизнаний міжнародний стандарт, який дозволяє громадам реально впливати на законодавчі та ресурсні рішення.
• В Україні ці механізми існують, але фактично не функціонують так, як повинні — брак системності, нерегулярність, відсутність обов’язковості врахування позиції місцевого рівня.

3. Причини слабкого представництва інтересів громад

• Історична централізація влади в Україні;
• Невідповідність між реальними повноваженнями громад та роллю, яку вони мають у процесі ухвалення рішень;
• Військовий стан як чинник, що обмежує простір для діалогу;
• Відсутність інституційної єдності серед самих громад — різні асоціації, які не завжди виступають консолідовано.

4. Важливість структурування “голосу громад”

• Громади потребують інституційної сили для того, щоб їхні позиції трансформувалися у політичні рішення.
• Ефективні об’єднання громад мають:
  – спільну аналітичну базу (дані по територіям);
  – узгоджені пріоритети;
  – представницький мандат;
  – механізми комунікації з урядом;
  – інструменти впливу на нормативну постановку.
• Чим більш структурованим є голос громад, тим більша ймовірність, що центральна влада врахує їхні потреби у бюджетному та регуляторному плануванні.

5. Чому це критично у період відновлення

• Відновлення територій після війни має будуватися з урахуванням реальних потреб, які знають саме громади.
• Кожна громада має власну специфіку втрат, демографії, економічних секторів — тому уніфікований централізований підхід неефективний.
• Участь місцевого самоврядування — ключ до того, щоб кошти відбудови, партнерські проєкти та інвестиції розподілялися раціонально.
• Громади є основою довгострокового розвитку країни: без них не працює ні інфраструктурне відновлення, ні економічні програми, ні політика підтримки населення.

6. Стратегічне бачення ролі громад

• Громади мають стати повноправними співтворцями політики відбудови, а не пасивними виконавцями.
• Це означає:
  – участь у нормотворчих процесах;
  – подання власних пропозицій на центральний рівень;
  – формування спеціалізованих платформ та асоціацій;
  – побудову діалогу з парламентом та урядом;
  – захист інтересів малих громад і сільських територій.
• Реальна сила місцевого самоврядування залежить від того, як громади самі структурують свій голос і свою участь.

 

II. Голос малих міст, деградація місцевого самоврядування та енергетична стійкість громад

 

1. Історичний контекст та позиція малих міст

• Малі міста тривалий час були слабко представлені в асоціаціях і національних діалогах, їхній голос «губився» серед великих муніципалітетів.
• Саме тому виникла потреба формувати окремий напрям підтримки та адвокації для малих міст — як сегменту, який має власні виклики:
  – менші бюджети,
  – кадровий дефіцит,
  – залежність від окремих підприємств,
  – висока вразливість до регіональних криз.

2. Зміна ролі місцевого самоврядування

• До війни вже спостерігався регрес:
  – зниження впливу громад;
  – централізація рішень;
  – слабке врахування інтересів місцевого рівня.
• Повномасштабна війна ще більше прискорила ці тенденції, оскільки державі необхідно діяти швидко та централізовано.
• Проте громади залишаються відповідальними за щоденні функції: соціальні послуги, інфраструктуру, логістику, безпеку — і саме тому їхній голос має бути інтегрований у державні політики.

3. Системні причини деградації діалогу між державою і громадами

• Відсутність ефективних майданчиків для переговорів.
• Недостатня інституційна спроможність частини ОМС.
• Політична фрагментованість місцевого рівня.
• Незакінчена модель децентралізації: повноваження та ресурси не повністю збалансовані.
• Несформованість культури співучасті держави та місцевого рівня у формуванні політики.

4. Необхідність відновлення системи консультацій

• Досвід до- та післявоєнного періоду показує, що консультаційні механізми з урядом мають існувати як безперервний процес.
• Відсутність таких механізмів призводить до прийняття рішень, які не працюють на місцях або створюють додаткові перешкоди.
• Громади здатні виробляти якісні пропозиції, але їм потрібен інституційний канал для їх офіційного внесення.

5. Енергетична стійкість як стратегічний виклик для громад

• Після атак на енергосистему громади потребують диверсифікованих джерел енергії.
• Розподілена генерація — один з ключових напрямів, які дають можливість забезпечити автономність та швидке відновлення.
• Попит на локальні рішення (сонячні станції, малі мережі, генератори, біоенергетика) різко зріс після 2022 року.

6. Бар’єри розвитку розподіленої генерації

У дослідженнях було ідентифіковано понад 20 бар’єрів, зокрема:

Організаційні

• Невизначеність відповідальних;
• Відсутність єдиної дорожньої карти;
• Нестача комунікації з операторами системи;
• Брак спеціалістів для технічної оцінки проєктів.

Фінансово-економічні

• Висока початкова вартість;
• Обмежений доступ до кредитів;
• Відсутність стабільної моделі співфінансування;
• Неочевидність економічної віддачі для малих громад.

Юридичні

• Складні дозвільні процедури;
• Колізії у законодавстві щодо приєднання до мереж;
• Неврегульований статус енергетичних кооперативів;
• Відсутність чіткої моделі відповідальності.

7. Дорожня карта вирішення бар’єрів

• Кожен бар’єр має прописані механізми усунення: правові зміни, бюджетні рішення, моделі фінансування, стандарти для технічних процедур.
• Ключовими елементами є:
  – стабільні правила приєднання;
  – стандартизовані технічні умови;
  – підтримка кредитування;
  – залучення донорів;
  – прозорі процедури для громад.

8. Міжнародні партнерства як ресурс для громад

• Співпраця між громадами України та муніципалітетами інших країн дає практичну допомогу — від обладнання до експертної підтримки.
• У перший рік війни саме такі партнерства стали каналом швидкої допомоги громадам.
• Комунікація в форматі «громада-громада» дозволяє отримати рішення, які вже працюють в ЄС, Балтії, Скандинавії.

9. Економічна логіка для громад

• Енергетична стійкість = стійкість економіки громади.
• Розподілена генерація дозволяє:
  – уникнути тривалих відключень;
  – зменшити втрати для бізнесу;
  – забезпечити роботу критичної інфраструктури;
  – підвищити інвестиційну привабливість.
• Громади, які інвестують у стійкість, отримують стратегічну перевагу в умовах війни та після неї