Масштабна відбудова та системна модернізація України в умовах триваючої війни та подальшої європейської інтеграції потребує не лише колосальних фінансових ресурсів, а й докорінної трансформації механізмів управління ними.
За оцінками Світового банку (RDNA 4), потреби на відновлення України станом на кінець 2024 року вже перевищили 524 млрд доларів США. У цьому контексті реформа управління публічними інвестиціями (далі – реформа РІМ) стає не просто технічним зобов’язанням перед міжнародними партнерами, а важливим елементом збереження економічної стійкості держави.
Історична проблема України – домінування логіки «освоєння» бюджетних коштів: коли ефективність роботи державних органів вимірюється швидкістю витрачання коштів до кінця року та виконанням, часто відірваних від реальності, показників ефективності з паспортів бюджетних програм. Розберемо як реформа РІМ зможе замінити цей підхід на цілісну систему, що базується на пріоритезації, прозорості та доведеній ефективності.
Глобальний контекст
Ефективне управління публічними інвестиціями у розвинених країнах спирається на чітке розмежування між політичними цілями та технічною оцінкою проєктів.
Британська модель, яка слугувала орієнтиром для реформи РІМ, акцентує, що публічні кошти варто інвестувати лише за умови доведення “цінності для суспільства” (Social Value), яка враховує не тільки прямі економічні вигоди, а й екологічні та соціальні ефекти. Центральний елемент цієї системи – «Модель п’яти кейсів» (Five Case Model), за якою кожен проєкт оцінюється за стратегічним, економічним, комерційним, фінансовим та управлінським вимірами. Показовим кроком у Великій Британії стало створення у квітні 2025 року Національного органу з трансформації інфраструктури та послуг (NISTA). Його заснування об’єднало стратегічне планування з практичною реалізацією: NISTA поєднує функції незалежної оцінки потреб та операційного супроводу проєктів, що дозволяє уникнути розриву між амбітними планами та їхнім фактичним виконанням.
Україна фактично повторює шлях цього «британського злиття», намагаючись в межах реформи РІМ об’єднати стратегічне бачення, фінансовий контроль, та операційну спроможність. Проте, якщо у питаннях стратегії та фінансів відповідальні органи вже демонструють результати, то операційна спроможність залишається “вузьким місцем”. Однак, на відміну від Великої Британії, де NISTA може спиратися на кадровий резерв із близько 18 000 підготовлених фахівців, в Україні цю спроможність доводиться будувати практично з нуля – на перших етапах із залученням міжнародних консультантів.
Важливо, що британська модель у 2025 році запровадила також «територіальні бізнес-кейси» (place-based business cases), які групують інвестиційні проєкти за географічною ознакою. Це надзвичайно актуально для України, адже відновлення цілого міста (наприклад, майбутнього Маріуполя чи нинішнього Ірпеня) потребує не десятків окремих проєктів, а єдиного інтегрованого бачення.
Пріоритезація як необхідність
Потреби України у післявоєнній відбудові колосальні, тоді як ресурси – обмежені. Чітке визначення пріоритетів є життєво необхідним для ефективного управління інвестиціями. Міжнародні партнери наголошують, що Україна має сама окреслити першочергові напрямки відновлення, щоб донорські кошти не розпорошувалися на сотні дрібних ініціатив без помітного ефекту. Потрібно зосередитися на проєктах, які забезпечать максимальний вплив на економіку та добробут людей. В рамках реформи РІМ вже ухвалено базові нормативні акти й створено загальну архітектуру на центральному та місцевому рівнях.
Наступне завдання – розробити детальні методики та посилити спроможність органів влади на всіх рівнях генерувати якісні проєкти, об’єктивно оцінювати їх і успішно реалізовувати. Акцент має бути на повному циклі інвестування – від ідеї та відбору до виконання і подальшої оцінки впливу.
Публічно-приватне партнерство: більше ресурсів та ефективності
Державний бюджет (навіть з донорськими грантами) не спроможний покрити всі потреби відбудови, тому критично важливо залучати приватний капітал через механізми публічно-приватного партнерства (ППП). Світовий досвід – від Австралії до Південної Кореї – демонструє, що за наявності прозорих правил бізнес охоче інвестує у державні проєкти, приносячи із собою ефективність та інновації. Влітку 2025 року Україна ухвалила новий закон про ППП (№ 7508), який суттєво оновив інвестиційну рамку. Тепер проєкти ППП можна реалізовувати практично в будь-якій сфері (навіть оборона чи житло), можливе змішане фінансування – бюджетні кошти + донорські гранти + приватні інвестиції.
Важливо інтегрувати ППП у загальну систему управління інвестиціями. Кожен проєкт має відповідати тим самим принципам пріоритетності, прозорого відбору та оцінки, що й стандартні бюджетні інвестиційні проєкти. В той же час ППП не може стати лазівкою в обхід бюджетного контролю чи боргових обмежень. Лише за дотримання цих умов публічно-приватне партнерство дійсно надасть Україні додаткові ресурси і прискорить відновлення.
Людський фактор і контроль
Українці маючи великий досвід у спостереженні за нецільовим витрачання коштів і створенні довгобудів, справедливо очікують, що мільярди на відбудову використовуватимуться розумно. Прозорість і підзвітність мають стати нормою: відкриті дані про підготовку та реалізацію проєктів, регулярні звіти, чітке обґрунтування вибору пріоритетів. Офіційний аудит слід доповнювати громадським контролем – журналістськими розслідуваннями, моніторингом активістів, участю громад на місцях. Такий підхід зміцнить довіру людей і убезпечить від повернення до старих звичок.
Державні службовці, особливо на місцях, є безпосередніми виконавцями нових правил. Для багатьох із них ця реформа означає докорінну зміну підходів: планувати від цілей і результатів, а не від кошторису, готувати ґрунтовні бізнес-кейси для проєктів замість того, щоб нашвидкуруч “освоювати” бюджет у кінці року. Це вимагає нових знань і навичок. Аналіз показує, що більшість муніципальних ініціатив і досі зводяться до дрібних ремонтів, а не до стратегічного розвитку територій.
Висновок: шанс століття не можна змарнувати
Всі ми віримо, що попереду в України – колосальний інвестиційний цикл, порівнюваний із повоєнною відбудовою Європи. Від того, наскільки розумно будуть використані ці ресурси, залежатиме розвиток країни на десятиліття вперед. Тож що можна зробити вже зараз:
- Дотримуватися стратегічних пріоритетів, не розпорошуючи зусилля на другорядні проєкти.
- Забезпечити прозорий відбір та оцінку – фінансувати тільки ті ініціативи, які обґрунтовано дають найбільшу суспільну вигоду.
- Якість над швидкістю: краще витратити кілька місяців на якісне ТЕО, ніж бігти фінансувати політично вмотивовані проекти, які часто перетворюються на довгобуди.
- Посилити інституції та людський капітал – навчити й мотивувати кадри, створити ефективні структури координації і контролю.
- Приватний капітал – партнер, а не просто підрядник: залучати бізнес через продумані ППП проєкти, що доповнюють публічні інвестиції та зменшують навантаження на бюджет. ППП має бути інструментом довгострокового управління послугами, а не способом прихованого бюджетного фінансування будівництва.
- Нульова толерантність до формалізму: кожен чиновник має розуміти, що заповнення картки проєкту в системі DREAM – це не формальна вимога чи звітність, а спосіб підготовки та управління проєктом, від успіху якого залежить майбутнє країни. Звичайно, що і функціонал системи повинен бути відповідно доопрацьований.
- Антикорупційний нагляд і підзвітність: забезпечити дієвий контроль – як внутрішній (громадський моніторинг, аудит), так і зовнішній з боку міжнародних партнерів.
Трансформація від логіки «освоєння коштів» до створення реальної вартості – це марафон, успіх якого залежатиме від послідовних дій уряду у 2026 році та надалі. Лише система, побудована на довірі та прозорості, дасть змогу Україні стати успішним прикладом повоєнної відбудови у XXI столітті й водночас закріпитися як лідер у сфері прозорого управління державними фінансами. Для цього потрібно остаточно відмовитися від застарілого підходу “освоєння” та перейти до професійного проєктного менеджменту, де кожна гривня платника податків створює реальну цінність для країни.
Роман Філь
фахівець з інвестицій
